Поездка началась со знаменательного события: Аlexsandr вручил приз Антону Me за победу в викторине "Лежачий мужик на дороге":
Правда, расставаться ему с призом было, ой, как непросто.))):
В Цюрупинске неиссякаемое количество достопримечательностей на тему "Наше счастливое детство", сфотографировать которые счёл своим долгом.):
Аlexander показал местную "изюминку" - заброшенный дом с ковкой парапета, которую проектировал Владислав Городецкий - архитектор Дома с химерами в Киеве:
Левые Солонцы постоянно притягивают своей неповторимой природой:
Времена меняются, таблички меняют на новые, содержание табличек остаётся неизменным, а ольху рубят и по сей день - поворот на вырубку ольхи:
Свято-Покрівська церква
В 1873 році відбулося зібрання жителів села Велика Кардашинка де обговорювалося питання про будівництво храму в селі. І ось у 1878 році в селі з'явився храм "Покрови Пресвятої Богородиці". Він був створений Земським страховим агентством Таврійської губернії.У будівництві храму приймали участь жителі села: Прокопенко Марфа Пилипівна та Прокопенко Володимир Прокіпович, який пізніше стане героєм Великої Вітчизняної війни. Камінь для будівництва завозили з Інкермана (АР Крим) на волах, одна камінина важила близько 50 кг. Першим святим отцем був Олексій Калінов.
За часів Радянської влади атеїзм був частиною державної ідеології. Уряд намагався викорінити релігійність українського народу. Приблизно в 30-і роки коли панувала Радянська влада храм було перетворено на будинок культури. Купол з Хрестом, що був збудований з дерева і заліза зруйнували. Спочатку вікна зверху були заокруглені, а потім їх переробили на прямокутні, такими вони залишились на сьогоднішній день. Вікна вівтаря були закладені цеглою. В цей період деякі дерев'яні дошки на підлозі довелося міняти, і під ними було знайдено старовинні рукописи про історію храму Покрови Пресвятої Богородиці. Ці рукописи разом з усіма іконами були спалені. В 1941 - 1945 роках під час Великої Вітчизняної війни, коли в село прийшли німці знову відкрилася церква. Після того як німців вигнали з села замість храму знову зробили будинок культури, святого отця вигнали, але віру в Бога не знищили. І люди потай молилися в будинку де зараз проживає сім'я Тітовців. В 1992 році почали відбудовувати церкву. Коли в храмі білили стіни то на них виступали хрести, а на стелі й зараз проявляються старовинні узори.
У відбудові церкви приймали участь приблизно 20 чоловік. З 1992 по 2006 рік в церкві змінилося 8 священників. Люди села Велика Кардашинка допомагали церкві, як могли. На сьогоднішній день реконструкція храму ще не завершена, але з кожним роком, він стає ще прекраснішим.
оригинал
Забор-памятник, на котором отмечаются даты Дня рождения села, правда, даты, почему-то, каждый год разные. А, когда забор закончится?..))):
Храм святого Георгия в Малой Кардашинке
«В Строительное отделение Таврического Губернского Правления.Даю сию подписку Строительному отделению в том, что принимаю на себя наблюдение, руководство и ответственность по постройке новой церкви в хуторе Кардашинке, близ села Голая Пристань, Днепровского уезда Таврической губернии, а также сообщать своевременно вышеозначенному отделению, как о начале работ, так и об окончании работ в церкви. Гражданский инженер Августа 10 дня 1903 года» Проект будущей церкви, который предусматривал молитвенный дом на 500 верующих, был рассмотрен и одобрен 27 сентября 1903 года. Перед закладкой фундамента строительства церкви в село прибыли священники из Херсона, Николаева, Одессы. Состоялся молебен возле установленного креста на месте будущей церкви. И закипела работа. Строительство продолжилось до 1912года, и все это время проводилась служба. И вот настал торжественный день, когда храм святого великомученика Георгия Победоносца открыл двери, об этом сообщили церковные колокола.
Многое довелось повидать на своем веку священникам и прихожанам сельского храма. Испытывала судьба и само строение. В разные годы помещение церкви использовалось под амбар, клуб. В 1961 году в помещениях церкви разместились детский клуб и школа. Но все же православные Малой Кардашинки смогли возвратить свою святыню, возродить и отстроить. Нынче Малокардашинский храм - один из красивейших в Таврическом крае.
Анатолий Андреев,
Булава.-31.07.2008
Видны попытки вырубить кресты на стенах церкви (во времена Советской власти, здесь, был амбар/клуб):
Спасибо, Alexsandr'у за ссылку на сайт с 3D изображением храма, который они сделали с Володей PV2. Потрясающе профессионально!
Далее, проехали через "Зелёные хутора Таврии", вырвавшись внезапно из засады и наведя шороху в местной округе(см.трек).)))
Отредактировано LightHead (13.01.2014 16:46)