Доброго дня, усім!
Заплановане тренування відбулося.
30 вересня 2012 р. о 8:00, після катання-розминки по місту, я прибув до Будинку культури сел. Жовтневе. Дочекавшись 8:15, але не дочекавшись бажаючих, я вирушив збирати кілометри "нашого" бездоріжжя.
Погодні умови сприяли гарному настрою на тренування, сонце підігрівало не по-осінньому (за метеопрогнозами очікувалась температура повітря +28). Але південно-західний вітер дещо заважав (за прогнозами до 3-х м/сек). Вище 30 км/год швидкість набирати не вдавалося, не враховуючи спуски. Через 45 хвилин я в'їхав до Дар'ївки. За містом через р. Інгулець мене очікувло перше цікаве випробування - підйом на сел. Інгулець (хто бував на цьому шляху, зрозуміє мене). Але тільки-но я зійшов з Бериславського шоссе, як мені попалася така хвиля вітру, що я й не встиг зрозуміти, чому я їду вгору зі швидкістю 30 км/год. Далі, за селом Інгулець почалася дорога з асфальтом, як то кажуть "миші погризли". Навколо відкривалися дуже красиві, мальовничі пейзажі, якими милуватися не було змоги, із-за тих ям. Тими осінніми пейзажами я доїхав до села Кірово. Де відкривалися красиві види на ріку Інгулець, яку раніше "внароді" називали "кров'ю степів".
Далі я поїхав в напрямку Снігурівки, через Нововасилівку, дорогами, вже, Миколаївської області. Дорога в цих містах - мрія кроскантрійника і орієнтувальника в одній особі. Знаків тут немає, а мапа в деяких містах не співпадає реальності (знімків Гугла не встиг зробити). За крутими короткими підйомами йдуть круті спускі з поворотами, і все це на кам'яній грунтівці. На одному з таких підйомів в голову (мабуть через дику труску) на голову прийшла ідея, що на прапорі України намальована грунтівка (жовтий колір) і блакитне небо, тобто на підйом йдемо, але по грунтівці (символічно?)!
Коли я побачив асфальт при під'їзді до Нововасилівки не аби як зрадів, але зарано. Асфальт мене очікував такий, що краще б його тут взагалі не було. За селом міст через ріку Інгулець і дорога на Снігурівку. На правому берегу ріки Інгулець насосна станція, що подає воду до Інгулецького каналу.
Не доїзжаючи до Снігурівки я звернув на Новопетрівку, рухаючись вздовж каналу по розбитій дорозі. Із-за відчутного підсилення вітру, я вніс коректировки до свого маршруту, я не поїхав на Першотравневе, вирішивши звертати на Херсон вже в Новопетрівці. Далі була дуже важка робота по грунтовій дорозі зі спусками, де швидкість гасили пориви вітру, та підйомами, що забирали сил, що далі, то більше. На дорозі траплялися села, про які важко щось написати, бо в магазинах не розуміють тих, хто може пити негазовану воду, де прилавки забиті пивом. Фотографувати не було бажання або із-за відсутності мальовничих пейзажів, або із-за небажання зупинятися, адже скорочений осінній світовий день ніхто не відміняв. Коли я виїхав на дорогу що веде на Степанівку, через Музиківку, і побачив знак з написом "Херсон", то зрадів так, ніби побачив свою домівку. Адже додому ще залишалося 30 км. Які долати прийшлося з дуже щільним зустрічним вітром (навряд чи це були пронозовані 3 м/с). І ось Херсон, на спидометрі 135 км, на годиннику 17-00. Показник середньої швидкості - 21,42 км/год (все ж таки, у природи була своя думка, щодо моїх планів, конкретніше - у вітра). За інтернет мапою сайту байкмап я набрав 320 м вгору, але здається мені, що набагато більше.
Приблизні співвідношення типів покриття на маршрутці: 60 км асфальту (44%), 65 км грунтівки (48%), 10 км асфальту "що миші погризли" (8%).
З тренування було винесено декілька уроків: 1.не можні їхати "кантріти" у незнайому місцевість без знімків Гугл, дороги на якій не відображені на мапі (якщо не маєте ДжіПіЕс, звісно). 2. краще не їхати самому у незнайому місцевість. 3. класна робота на підйомах на дорогах з асфальтованим та грунтовим покриттям.
Тим хто не попав на мій івент: одне з двох - або пропустили класне тренування, або залишилися без шаленої втоми та зі спокійними нервами )))
Отредактировано Easy Rider Dmitriy (01.10.2012 21:06)
